небідно


небідно
—————————————————————————————
небі́дно
прислівник
незмінювана словникова одиниця

Орфографічний словник української мови. 2005.

Смотреть что такое "небідно" в других словарях:

  • небідно — Присл. до небідний …   Український тлумачний словник

  • небілий — а, е. Світлошкірий, який не належить до європеоїдної раси (про людину). || у знач. ім. небі/лий, ого, ч …   Український тлумачний словник

  • Венгерская война 1848—49 гг. — ВЕНГЕРСКАЯ ВОЙНА 1848 49 гг. Охватившее Европу революціонное движеніе 1848 г. отразилось и на внутр. жизни Австр. имперіи. Взаимная вражда различ. народностей, составлявшихъ это государство, издавна подготовляла почву для междоусобицы и… …   Военная энциклопедия

  • КРОВЕНОСНЫЕ СОСУДЫ — КРОВЕНОСНЫЕ СОСУДЫ. Содержание: I. Эмбриология................. 389 П. Общий анатомический очерк ......... 397 Артериальная система........... 397 Венозная система...... ....... 406 Таблица артерий ............. 411 Таблица вен................… …   Большая медицинская энциклопедия

  • Брод — БРОДЪ на водныхъ пространствахъ. При рекогносцировкѣ Б. слѣдуетъ развѣдать: наиб. удобные пути къ нему; глубину, ширину и напр ніе его, свойства дна; ск сть теченія, напр ніе его и ширину рѣки; колебанія уровня воды; свойства береговъ, насколько… …   Военная энциклопедия

  • Язычие — (укр. язичіє)  письменный язык, употреблявшийся в Галиции, Буковине и Закарпатье в конце XIX  начале XX веков. Создавался как соединение местного народного языка с церковно литературным, рассматривался как средство для перехода в… …   Википедия

  • быти — (>50000), ѤСМЬ, ѤСТЬ (в соч. с отрицанием не НѢСМЬ, НѢСТЬ); 3 л. мн. ч. СОУТЬ; 3 л. ед. ч. имперфекта БѦШЕ; 3 л. ед. ч. аориста БЫ и БѢ гл. I. Как самостоятельный гл. 1.Существовать; иметься: дъва разбо˫а ѥсте. ѥдинъ иже съвлачить съ оубогааго …   Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)

  • іти — (йти), іду/ (йду), іде/ш (йдеш); мин. ч. ішо/в (йшов), ішла/ (йшла), ішло/ (йшло), ішли/ (йшли); наказ. сп. іди/ (йди); недок. 1) Ступаючи ногами, пересуватися, рухатися, змінюючи місце в просторі (про людину або тварин); Іпрот. стояти, бігти. || …   Український тлумачний словник

  • останки — ків, мн. (одн. оста/нок, нка, ч.). 1) Те, що залишилося від чого небудь; рештки, залишки. •• Без оста/нку а) повністю, остаточно; до кінця; б) нічого не лишаючи після себе; безслідно. До оста/нку а) повністю, до кінця; б) до останньої можливості; …   Український тлумачний словник

  • піти — I п іти див. піяти. II піт и піду/, пі/деш; мин. ч. пішо/в, шла/, шло/, мн. пішли/; наказ. сп. піди/; док. 1) Почати пересуватися, рухатися, міняти місце в просторі, ступаючи ногами (про людей і тварин); прот. стати. || Почати пересуватися… …   Український тлумачний словник